Ім’я, власне, саме ім’я Ірина з юності для мене асоціювалося з витонченою досконалістю образу, жіночою красою і ніжністю, забарвленних глибинною мудрістю, розумом-інтелектом, ясним і чистим, природньо сягаючим наступним напрямом–інтуіцією, таємничим відчуттям буття.
Почуття викликав сам звук імені Ірина, підкріплений образом Ірен з «Саги про Форсайтів» Джона Ґолсуорсі. І ще щось із мови весняного птаха, яскраво промовляючого музичну фразу у небесну