Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Taisiya Brailovska

Рейтинг:
(127)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
21/07/1990
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Автор
Дата публикации
Тег

У липні Національний художній музей України та Центр урбаністичних студій ініціювали цикл дискусій, присвячених  обговоренню майбутнього відновлення України в міждисциплінарному вимірі. Метою таких дискусій є побудова майданчика для діалогу між урбаністами, соціологами, культурними діячами, музейними співробітниками та митцями. Перша дискусія стосувалася теми повоєнного відновлення у соціальному, культурному та містопланувальнму вимірі.   Друга дискусія буде присвячена темі деколонізації, яка здається невичерпною у своїй багатогранності. Упродовж останніх років проводилось чимало активних дискусій, однак досі залишаються білі плями та незакриті питання. Здебільшого вони не мають простих рішень та потребують уваги до контексту кожного окремого випадку.   Під час розмови пропонується обговорити проблематику спірної спадщини. Це об’єкти та імена, які є частиною української історії і водночас мають зв’язок з іншими соціально-політичними процесами та явищами. Сьогодні подібних прикладів налічується досить багато, особливо у сфері культури. Робота з ними потребує не лише безпосереднього дослідження та аналізу, але й побудови обґрунтованих наративів. Роздуми над нашим сприйняттям того чи іншого спадку/культурного надбання є не менш важливими, ніж наголос на його значенні для українського суспільства. Для обговорення пропонуються наступні питання: На які критерії ми спираємось у роботі зі спірною/незручною спадщиною? Чи існують якісь критерії для роботи зі спірною спадщиною? Якщо ні, то чи варто їх випрацьовувати? Хто мав би цим займатись?  Як і де провести вододіл: це наше, це нам належить, а це нам не потрібне?  Культурний спадок і культурний канон. Чому ми весь час маємо переглядати/переписувати канон?   Як культурний канон стає основою для нашої ідентичності?   У дискусії візьмуть участь: Оксана Довгополова – докторка філософських наук, професорка кафедри філософії ОНУ ім. І. І. Мечникова, дослідниця в галузі філософії історії та Memory Studies, куратора платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво. Віра Агеєва – докторка філологічних наук, професорка НаУКМА, літературознавця, літературна критикиня. Анна Лазар – кураторка Музею мистецтва у Лодзі, публіцистка, лекторка.   Модераторки: Оксана Баршинова – заступниця генерального директора з виставково-експозиційної роботи у Національному художньому музеї України. Марія Грищенко – магістр соціології, дослідниця міста.   Запрошуємо долучатись до події: 11 серпня о 17:00 (за Києвом)  у форматі Zoom-конференції. Для участі заповніть форму: 

Народна артистка України Марія Бурмака представляє пісню «Повернись живим», яка була написала під час війни. Марія Бурмака: «Війна торкнулась кожного в Україні. Батьки і сини, кохані і близькі. Повернись живим - це молитва і заклинання всіх, хто любить. Вночі і вдень, щохвилини і щосекунди. На війні немає атеїстів, і коли навіть вже надії немає – любов, єдине що береже, це і є той самий Ангел Охоронець».   Композицію «Повернись живим» артистка написала, коли була у Польщі. «Я ніколи не вміла писати пісні в моменті, коли відбуваються історичні події, а я є їх учасником, - розповідає Марія. - Щоб написати пісню - треба розкрити серце, а серце має бути як кремінь. Я не могла дати собі право на емоції ані коли під сиренами виходила в онлайн для дітей, ані коли співала гімн з вікна своєї квартири, ані тоді, коли недалеко від мого дому на Куренівці впала ракета, ані тоді, коли близькі мені люди йшли на фронт. Я стиснула серце в кулак, коли побачила звірства в Бучі та Ірпені, хоч душа розривалась на шматки. І от коли вже опинилась в Варшаві, у безпеці, «мене накрило». Я не могла спати, одного разу на вулиці плакала вголос, аж поки до мене не підійшла польська поліцейська. Вона просто обняла мене і ми тихо сиділи. Я заспокоїлась, а потім написала пісню «Повернись живим». Це треба було виплакати». У відео до пісні артистка хотіла показати наших захисників, адже саме ним завдячують українці, які щоранку мають змогу прокидатися і бути живими. Серед них українські музиканти Юркеш, Тарас Компаніченко, Сергій Василюк, ВіталійКириченко, Сергій Фоменко «Фома», поет Артем Полежака, письменник Артем Чех, переможець Х-Фактора Михайло Панчишин, режисер Іоанн Зенков, історик Вахтанг Кіпіані, а також прототип одного з героїв роману «Аеропорт» Сергія Лойка про Донецький аеропорт Максим Музика. Знімки українських воїнів надав Ігор Захаренко, «Феєрія Мандрів».  Фото Марії Бурмаки – Андрій Корень. Слова та музика – Марія Бурмака Аранжування – Вадим Лисиця Зведення - FOXXSTUDIOS  Запис Вокалу – Ян Валевський Видавець - FoxLab  Фото – Ігор Захаренко, «Феєрія Мандрів» Відео на YouTube:   Текст: Де моя душа–  Там ідуть бої, Ми не віддамо  Рідної землі. Де моя земля–  Серце моє там, Я війні тебе  Милий не віддам

3 28 липня по 14 серпня у ЦСМ «Білий Світ» пройде спільна виставка Марини Біндіч та Василя Бедея. Ми презентуємо виставку «Уламки» як продовження кураторських роздумів про зміну оптики бачення твору. Нині таке просте і загальне слово – уламки – може сприйматися чутливо і навіть болюче. Адже щодня ми чуємо про чисельні руйнування та постраждалих, і кількість уламків лише збільшується, заповнює весь візуальний та медійний простір. Проте думка про уламки може стосуватися не лише незворотної шкоди. Вона може бути і про фрагменти реальності, дуже концентрованої дійсності, що мають потенціал до відтворення і складання у повну картину, у цілісну історію. картина Марини Біндіч Виставка «Уламки» має двох авторів, чия зустріч, насправді, могла й не статись. Марина Біндіч і Василь Бедей мають різний бекграунд, використовують різну художну мову і входять до різних художніх спільнот. Але ЦСМ «Білий Світ» не відмовляється від неочікуваного об’єднання художників різних поколінь, різних творчих пошуків та мистецьких зацікавленостей. І зрештою висловлювання обох митців відповідають на питання: при зустрічі з уламками як ставитись до них і що робити? твір Василя Бедея Марина Біндіч пильно та дбайливо вдивляється у елементи дійсності, відокремлює їх від навколишнього шуму і представляє глядачеві їхні зображення для нового знайомства, справжнього, вдумливого і глибокого. Василь Бедей вдається до довільного комбінування частин, нетрадиційного трактування форми та змісту і вихваляє шорсткість, асиметрію та аутентичність уламків. картина Марини Біндіч Ми всі віримо, що зможемо все відбудувати і зібрати докупи, склеїти розбиті історії. Тому фрагменти необхідно збирати і зберігати, вивчати й робити висновки заради нашого відродження і спільного подальшого життя.   Відкриття виставкивідбудеться 28 липня о 17:00. Адреса:Київ, вул. Пушкінська, 21а  

Виставка декоративного розпису та порцеляни до 100-річчя Марфи Тимченко У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва триває ювілейна виставка, присвячена 100-річчю видатної української художниці, майстрині петриківського та декоративного розпису Марфи Тимченко (1922–2009). Виставкова експозиція презентує твори декоративного розпису та порцеляни, серед яких – вишукані вази, сервізи, блюда з колекції музею. Відкрити ювілейну виставку відомої художниці музей планував ще 24 лютого, але в цей день розпочалося повномасштабне вторгнення Росії на територію незалежної України і війна зачинила музейні двері. Близько сімдесяти років свого творчого життя Марфа Тимченко присвятила різним мистецьким інтересам, зокрема народній станковій графіці, декоративному та монументальному живопису, розписам на порцелянових і дерев’яних виробах, художній поліграфії, текстилю.  «Наповнюючи декоративний орнамент у своїх композиціях самобутнім «тимченківським» змістом, вона водночас розвивала й продовжувала традиції петриківського розпису. У творах художниці завжди відчуваються яскраво виражена індивідуальна манера та глибинно національний характер», – зазначає куратор виставки Олена Шестакова. Понад тридцять років Марфа Тимченко працювала над розписами порцеляни на різних підприємствах України, зокрема, на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі (1954–1977). Тому розписи сервізів, тарелів і різних розмірів ваз – від «монетки» до великих виставкових – займають особливе місце у творчому доробку майстрині.  Одним з цікавих доробків творчої спадщини Марфи Тимченко було оздоблення магазину іграшок «Казка» по вулиці Великій Васильківській, виконане разом з чоловіком Іваном Скицюком та донькою Оленою Скицюк у 1979 році до Міжнародного дня Дитини. Ці унікальні декоративні розписи, які ілюстрували фрагменти казок, упродовж багатьох років були улюбленим місцем київських дітлахів. Марфа Тимченко – заслужений майстер народної творчості України, членкиня Національної Спілки художників України стала першою лауреаткою премії імені Катерини Білокур у 1990 році. Виставка декоративного розпису та порцеляни Марфи Тимченко триватиме до 31 липня 2022 року.  Адреса: м. Київ, вул. Лаврська, 9 корп. 2.

Галерея сучасного мистецтва «Триптих АРТ» представляє виставку Валерія Шкарупи PROGNOSTIC PROGNOSTIC (ПЕРЕДЧУТТЯ) Здатність розумної та чутливої людини - бачити та передбачати. Вміння - сприймати всесвіт таким, якім він є насправді. Майстерність - ділитися своїми почуттями із зовнішнім світом. Ці риси є невід’ємними складовими великого таланту. Прислухайтесь, надвечірні розмови - розмови живописця з кожною людиною, яка готова прислухатись до того, що він висловлює своею, тільки йому властивою, мовою. Розкрийте очі і щиру душу назустріч. В ці непрості часи випробувань та сподівань подивіться й почуйте передчуття митця. Ця промова для вас…   Проект був започаткован у 2019 році в Закарпатті й починався з серіі  «Надвечірні розмови про...». З тих пір він виріс в цикл робіт - PROGNOSTIC, що презентуються на цій виставці.      Валерій Шкарупа народився в 1950 р. в місті Суми. Працює в техніках левкасу, живопису, графіки та в кераміці. Навчався в Московському інституті реставрації (ВНІІР). 1979–2002 рр. – художник-реставратор у Сумському художньому музеї. 1989–2000 рр. – керівник галереї АРТ’С. Співавтор ідеї та куратор міжнародних проектів “Раку-кераміка” (з 1993 р.) і міжнародних симпозіумів Land-Art (1997–2002 рр. З 1997 р. – член Всеукраїнської творчої спілки БЖ-арт. Роботи зберігаються в Київському музеї сучасного мистецтва, Сумському художньому музеї, Калінінградській художній галереї, Шевченківському національному заповіднику в Каневі, Центрі сучасного мистецтва «Совіарт», Запорізькому художньому музеї, Чернігівському музеї сучасного мистецтва, Muzeum Fur Gestaltung в Цюріху (Швейцарія), Staatliches Muzeum Schloss Burgk (Німеччина), а також у приватних колекціях – у Вірменії, Італії, Німеччині, Ізраїлі, Швейцарії, Франції, Канаді, Єгипті, США.     Виставки 2021«Лінія горизонту», галерея Imagine Point, Київ, Україна         «Звіробоги»         «Спільний простір», Місто на місто, Library Art Center, Чернігів, Україна 2020 «Рівнодення» Галерея «АВС-арт» Київ, Україна 2017 «Fragile». Персональна виставка, Сумська муніципальна галерея, Суми, Україна «Мангри». Персональна виставка, Музей українського живопису, Дніпро, Україна «Далеке та близьке». Персональна виставка, ЦСМ «Білий Світ», Київ, Україна Участь у другому всеукраїнському бієнале абстрактного мистецтва. ЦБХ, Київ, Україна «Білий Світ. Скіфія». Пленер, участь у груповій виставці, ЦСМ «

У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрилась ювілейна виставка, присвячена 100-річчю видатної української мисткині Марфи Тимченко (1922–2009). Народилася Марфа Ксенофонтівна 25 березня 1922 року в селі Петриківка на Дніпропетровщині. Як художника її сформували дві школи орнаментального мистецтва: петриківська та київська. В Петриківці вона навчалася в 1936–1938 рр. у дворічній школі декоративного малювання у Тетяни Пати, а в Київській школі майстрів народної творчості – з 1938 до 1940 року. Близько сімдесяти років свого творчого життя художниця присвятила різним мистецьким інтересам, зокрема народній станковій графіці, декоративному та монументальному живопису, розписам на порцелянових і дерев’яних виробах, художній поліграфії, текстилю. «Наповнюючи декоративний орнамент у своїх композиціях самобутнім «тимченківським» змістом, вона водночас розвивала й продовжувала традиції петриківського розпису. У творах художниці завжди відчуваються яскраво виражена індивідуальна манера та глибинно національний характер», – зазначає куратор виставки Олена Шестакова. Понад тридцять років Марфа Тимченко працювала над розписами порцеляни на різних підприємствах України, зокрема, на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі (1954–1977). Тому розписи сервізів, тарелів і різних розмірів ваз – від «монетки» до великих виставкових – займають особливе місце у творчому доробку майстрині. У музеї зберігається одна з найбільших колекцій творів художниці: 170 робіт розпису на папері, 149 – на порцеляні, 36 – на дереві. За свій творчий доробок Марфа Тимченко отримала відзнаки та нагороди: 1960 р. – звання Заслуженого майстра народної творчості. 1966 р. – нагороджена орденом «Знак Пошани» 1973 р. – нагороджена почесною грамотою Президії ВР УРСР 1977 р. – звання народного художника України 1990 р. – перший лауреат премії імені Катерини Білокур З 1994 р. – член НСМНМУ 2000 р. – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2002 р. – нагороджена орденом «За заслуги» 2007 р. – нагороджена орденом «Княгині Ольги»  

14 липня Український Дім у співпраці з Клубом ілюстраторів Pictoric представляють виставку плакатів воєнного часу – виразну мистецьку реакцію на події війни.  У трьох виставкових залах Українського Дому глядачі зможуть побачити понад сотню плакатів від 38 митців. Один з виставкових залів буде присвячений графічним історіям – коміксам, що були створені ілюстраторами, як щоденник воєнних часів. З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну багато митців зробили свій вибір діяти: говорити тут і зараз про війну без дистанції. Створені ними візуальні образи стали «голосами» спротиву на громадських акціях в містах України і світу, отримали резонанс у ЗМІ, тиражувалися тисячами в дописах у соціальних мережах. Ці влучні образи, що нон-стоп генерують художники, дизайнери, ілюстратори у форматі плаката, весь цей час допомагають живити інформаційну хвилю, що не дозволяє світові відвертатися від війни в Україні.   Лаконічні плакатні повідомлення, стали однією із форм діалогу всередині українського суспільства. Вони швидко розлітаються месенджерами, розклеюються вулицями міст та підтримували бойовий дух. Через плакат митцям вдалося висловити той складний спектр емоцій та жах подій, які сьогодні переживають і через які проходять всі українці.    Дана виставка є логічним продовженням проєкту «Голоси», який почався з міждисциплінарної онлайн-виставки, а з відходом російських військ з київської області вийшов у публічний простір з презентацією 9 широкоформатних плакатів на фасаді Українського Дому. Зараз наступна стадія – мистецтво поступово повертається у внутрішній простір національного центру. Художники зробили свій вибір діяти. Для багатьох з них воєнний плакат – не просто, а часто і не стільки висловлювання, як форма боротьби. Цей проєкт є формою утвердження Українським Домом важливості їхнього вибору – творчого і громадянського. Учасники проєкту: Антон Або, Данило Галико, Олександр Грехов, Нікіта Тітов, Анна Іваненко, Анна Сарвіра, Маша Фоя, Грася Олійко, Олег Грищенко, Тетяна Якунова, Марі Кінович, Женя Полосіна, Женя Олійник, Юлія Твєрітіна, Сері/граф, Антон Резніков, Данил Штангеєв і Борис Філоненко, Влада Боровик-Самолевська, Даша Подольцева, Михайло Скоп, Андрій Єрмоленко, Олексій Сай, Мітя Фєнєчкін, Ліза Яблонська-Михайлусь, Анастасія Гайдаєнко, Наталія Шульга, Ілля Угнівенко, Роман Романишин і Андрій Лесів, Альбіна Ялоза, Антон Логов, Kinder Album, Олексій Ревіка, Ave Libertatemaveamor, Катя Лісова, Orka Collective, КАРА  Куратори проєкту: Аліса Гришанова, Олег Грищенко, Олена Старанчук Проєкт створений у співпраці Українського Дому з Клубом ілюстраторів Pictoric ​

30 червня 2022 р. о 16:00 у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкривається виставка «Український фенікс. Васильківська майоліка», здійснена у партнерстві з Національним музеєм Революції Гідності. Вперше на виставці буде представлено легендарного керамічного півника з Бородянки, що уцілів при бомбардуванні житлових будинків російськими військами у березні 2022 р.  Поштовхом для створення спільного проєкту стало фото кухонної шафки з декоративною посудиною-півником, який став символом незламності українців. Це фото облетіло світ, а шафку та півника було передано до фондів Національного музею Революції Гідності.   ​Керамічна фігурка Васильківського майолікового заводу зацікавила багатьох не лише його сучасною історією, а і своїм походженням. Звідки походить символ української стійкості, чим особлива васильківська кераміка і хто творив її унікальне обличчя, дізнаються відвідувачі музею, переглянувши виставкову експозицію. Виставка розповідає про історію Васильківського майолікового заводу (ВМЗ) – успішного художнього підприємства ХХ століття та представляє твори провідних художників, які невпинно експериментували та вдосконалювали техніку та технологію, розвивали виразність та привабливості асортименту майолікового посуду, який широко тиражувався і поширювався у різних країнах світу. Основні акценти виставки зосереджені на темі образу півня в історії народного мистецтва кераміки; авторства головного героя виставки – «бородянського півника»; образах  птахів та квітів, «добрих звірів», яких створювали провідні художники ВМЗ Надія та Валерій Протор’єви. Також на виставці представлені роботи видатних художників та майстрів українського гончарства Михайла Денисенка, Прокопа Бідасюка та Омеляна Желєзняка. Виставка триватиме до 31 липня 2022 року. Адреса:  вул. Лаврська, 9, корпус 2, 2-й поверх        

Персональна виставка художниці ZINAIDA "Рушникові полотна" 28 червня о 16:00 у залі "Хлібня" Національного заповідника «Софія Київська» відкриється персональна виставка художниці Зінаїда Кубар (ZINAIDA) "Рушникові полотна", на якій буде представлено авторські рушники, зроблені в різних техніках. Багаторічне дослідження міфологем, архетипів і світоглядних смислів українського етносу велико надихнули художницю ZINAIDA на створення цілої низки художніх робіт, одним з основних лейтмотивів яких є орнамент, а головним джерелом цієї фундаментальної теми – український орнамент у вишивці на сорочках, рушниках і оздобленні предметів побуту. Полотняні криптограми, що їх зберегли й донесли до наших днів українські жінки, як хранительки глибокої традиції, містять коди й ключі до ладування життя у згоді з законами Всесвіту. Безліч культурологічних експедицій та спілкування з носіями етнокодів дали мисткині можливість проаналізувати, осмислити й переосмислити сакральні народні скарби, втіливши їх у авторський контент. Перший авторський рушник, як художня робота, з’явився 2009 року. Відтоді майстриня створила десятки оригінальних полотен, які будуть представлені на цій виставці. Намальовані, вишиті, принтовані чи оздоблені – усі вони є оригінальним баченням ZINAIDA, втіленням її художніх уподобань та світоглядних цінностей. У цей буремний для України час народ дедалі частіше звертається до родових смислів наших пращурів. Ми черпаємо в них наснагу й любов до рідної землі, а головне ‒ жагу до життя. Незглибимий рай сакральних образів, що їх відтворює художниця, розсіює душевний морок, духовно просвітлює та робить людину щасливішою… Партнером заходу є культурний центр «Дом Майстер Клас». Виставка триватиме з 28 червня по 28 липня Адреса: вул. Володимирська, 24, «Софія Київська», зала "Хлібня"  

24 червня у центрі сучасного мистецтва «Білий Світ» відкривається виставка живописця Владислава Шерешевського під назвою «Воєнний стан». Центральною темою виставки є хроніки війни. Полотна датовані днями, коли сталися зображені на них події. Проте відношення моментів створення Шерешевським робіт та відповідних подій у реальності може бути різним. Так, наприклад, затоплення крейсеру «москва» було зображено на полотні та опубліковано в соцмережах за кілька днів до того, як, власне, крейсер потопили. Попередній приїзд британського прем’єр-міністра Бориса Джонсона, абсолютно таємний, також був передбачений Шерешевським, про що свідчить завчасно опублікований портрет пана Бориса. Серед робіт, що увійдуть до експозиції, є багато портретів як провідних діячів і героїв війни, так і невідомих громадян, дітей та старців. На їхніх обличчях війна залишає хроніки іншого роду, які важко стерти з пам’яті сучасникам, і які Владислав Шерешевський вирішив закарбувати на полотнах для нащадків. Публіка побачить також натюрморти і пейзажі, створені митцем з надією та очікуваннями на гарні новини. Насолодіться майстерністю пензля та кольорами, придивіться до перспективи зображення, поєднайте своє враження від побаченого з назвою картини, – і терапевтичний ефект не забариться. Владислав Шерешевський неодноразово виставляв свої роботи на благодійні аукціони, де вони заробили для ЗСУ вже десятки тисяч доларів. Випереджуючи питання про пророчі роботи і їхній вплив на реальність, ми скажемо – так, портрет путіна у труні Шерешевський також написав. Тож тепер очікуємо на закономірну реакцію Всесвіту, продовжуємо підтримувати ЗСУ та запрошуємо всіх на виставку «Воєнний стан».   Відкриття виставки відбудеться 24 червня о 17:00 Адреса: Київ, вул. Пушкінська, 21а   Інформаційні партнери: https://teletype.in/@whiteworldgallery/info.partners  

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **