Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Наталія Сухоліт

Рейтинг:
(20)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
26/05/1964
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

Творчество киевского живописца Александра Мельникова пронизано символикой. В каждой работе сокрыты ключи к пониманию тех устремлений, которые художник вкладывает в пространство холста, щедро одаривая его декоративностью, тщательно прописывая каждый сантиметр. Картины Мельникова – вневременны и сакральны. Палитра определена охристыми настроениями автора, который позиционирует себя художником «теплых» тонов. Александр Мельников имеет солидный послужной список и сотрудничает с лучшими мировыми галереями и арт-центрами (Канада, Франция, Швейцария, Монако). Автор справедливо замечает, что найти другого художника, работающего в такой же манере, нереально. По крайней мере, в Украине и ближнем зарубежье. Художник выработал уникальный авторский технический подход в работе с красками и разбавителями, которые дают картине неповторимый колорит и прозрачность. Овладение лессировочными техниками не случилось вдруг и не стало внезапным озарением, а явилось следствием и результатом долгих и кропотливых поисков, длящихся не один год. Александр Мельников получил классическое академическое образование в Одесском государственном художественном училище им. Грекова и в Национальной академии искусств и архитектуры (мастерская академика В.В. Шаталина). Впрочем, основной учебный процесс происходил не в стенах уважаемых заведений. Молодой художник увлекался и смотрел, изучал и буквально впитывал работы Михаила Нестерова и Павла Корина, Дмитрия Жилинского и Виктора Попкова. Позже пришло увлечение Дали,  Россетти, Милле и другими. Глубокое погружение в различные эпохи и направления в итоге вылилось в совершенно новое видение искусства и того, что хотелось бы создавать. Сегодня можно говорить о том, что у Александра Мельникова сформировался собственный авторский стиль и своеобразный живописный язык, в котором прослеживаются многие отголоски, как например, гиперреализма, прерафаэлитов и даже едва уловимые штрихи, уводящие тонкими незримыми нитями в готику. Но, тем не менее, картины Александра Мельникова удивительно современны и актуальны, буквально насыщены символизмом, романтикой и мистериями. Кто они, герои Александра Мельникова? В чем их магнетизм? Автор немногословен, приглашает зрителя размышлять самостоятельно и лишь подчеркивает, что в работах не встретить портретов конкретных людей. Все образы – собирательны.  Мужские образы, переходя из работы в работу, часто, хотя и не всегда, облачены в рыцарские доспехи и латы – как символ мужественности и отваги, символ, дающий понять, что изображен защитник, человек, принимающий решения и берущий ответственность. Если углубиться в анализ отдельных работ, то можно встретить отголоски рыцарских повествовательных романов и встретить на холсте элементы той эпохи – может быть, меч короля Роланда или даже легендарный Эскалибур короля Артура, чашу Грааля. Часто встречаются патриции – мужи, преисполненные мудрости, достоинства и чести,

18 листопада цього року у виставкових залах столичного Будинку художників Національної спілки художників відкрилася виставка львівської художниці Галина Константюк «Україна в портретах». У двох великих залах перед глядачем розгорнулася низка своєрідних нових українських парсун. За кожним портретом – не просто образ, а відчуття та переживання мисткині, її прагнення вдосконалити і гармонізувати світ власною живописною мовою. Галина Константюк підійшла до своїх нинішніх пошуків звивистим і непростим шляхом. Її освіта, а це – Львівський державний коледж декоративного й ужиткового мистецтва ім. І. Труша та Львівська Національна академія мистецтв сприяли становленню мислення, світогляду та майстерності мисткині. Втім, спочатку Галина спробувала свої сили, як дизайнер одягу і працювала у відомого модельєра Оксани Караванської. Але бажання йти своїм власним шляхом і створювати живописи було непереможним. Образ жінки – домінуючий у творчості Галини Константюк. Сумні чи зажурені, радісні чи романтичні – кожен із них привертає увагу яскравою, притаманною львівській школі живопису, декоративністю. Тільки іноді «чарівниці» Галини Константюк дивляться просто на глядача – переважно вони самозаглиблені, а їхній погляд зведений до небес. Лялькова виразність кожного портрету суттєво підсилюється деталями, яких у портретах багато. Відчувається, що художниця ретельно продумує і промальовує одяг, прикраси та предмети, які оточують героїню. І в цих деталях немає дрібниць, швидше, в них знаходяться ключі до розуміння образу. Також невелика підказка міститься  у назві твору, але решту роздумів мисткиня залишає на розсуд глядача. «Все, що я хочу сказати світу – у моїх картинах. Глядач може фантазувати, домислювати та розуміти з огляду на те, як він відчуває портрет», – розповіла Галина. А те, що за кожною роботою стоїть окрема історія, жартівлива чи романтична розповідь – не викликає сумнівів. Художниця не приховує, що знаходить своїх героїнь і героїв всюди, іноді просто на вулиці може впасти у око якась панянка і потім вирине несподівано у якійсь із картин Галини. «Може навіть після нашого відкриття я відразу почну працювати», – посміхається мисткиня.  І, хто знає, може потім багато хто впізнає себе у її картинах? Спрямованість кожного портрету – на позитив і гармонію. Саме тому, потрапляючи до зали відвідувачі стишують ходу, зупиняються. Картини Галини Константюк нікого не залишають байдужими, адже сповнені доброю, ніжною енергетикою і неначе провокують по співбесіди. Мабуть, із такими картинами дуже затишно жити, як із гарними приятелями із ними можна розмовляти, ділитися думками і спогадами. І немає різниці, кого ми бачимо перед собою – витончену шляхтянку чи колоритну, пухку україночку &nd

4–18 серпня 2016 року  в Державному історико-культурному заповіднику «Дубенський замок відбудеться Міжнародний живописно-графічно-скульптурний симпозіум "Дубенський замок – Х. Історія та постаті: переосмислення". Організаторами симпозіуму виступають: Державний історико-культурний заповідник «Дубенський замок», Спілка роботодавців Дубенщини та приватний підприємець Леонід Дудко. Серед учасників симпозіуму багато митців – членів КОНСХУ: Андрій Будник (голова секції графічного дизайну КОНСХУ). Київ; Оксана Будник (графічний дизайн). Київ; Олександр Храпачов (живопис). Київ; Ростислав Дудченко (живопис). Київ; Катерина Рейда (графіка). Київ; Олександр Волосенко (скульптура). Київ; а також Олена Кондратюк (живопис). Ужгород та Анатолій Казмірук (графіка). Дубно. В симпозіумі візьмуть участь художники із Польщі (Краків). Куратор проекту – Наталія Сухоліт (арт-критик, мистецтвознавець, куратор). Концепція: "Кожний простір – місто, селище, місцина – має свою неповторну історію, традиції та зберігає пам’ять про тих особистостей, які так чи інакше були пов’язані з цим простором і привнесли в перебіг подій політичні, творчі, матеріальні та креативні орієнтири. Чи змінили вони щось у просторі? Безперечно. Адже будь-який рух – фізичний чи ментальний – здатен впливати на довколишнє середовище і насичувати його тим посилом, який виходить із першоджерела. Дубенський замок – оаза для вивчення процесів взаємозв’язку особистості та простору. Багата та насичена історія, трагічні та доленосні події, які витримали старовинні стіни замку, численні легенди та перекази – всі ці фактори привертають увагу і створюють безпрецедентний простір для натхнення та втілення вражень у творах образотворчого мистецтва. З’ясувати те, яких трансформацій та переломлень зазнає свідомість митця при дотиканні до свідків історичних подій, є одним із надзавдань симпозіуму. Мова образотворчого мистецтва – універсальна й дозволяє безкінечну варіативність знаків та символів, рефлексій та їхнього візуального втілення. Сутність мистецьких комунікацій полягає в тому, аби допомогти сучасникам засобами візуальних мистецтв ідентифікувати та сформувати образ простору (в цьому разі Дубенського замку), провокувати глядача до переосмислення, заглиблення в ті чи інші процеси, з тим щоб відшукати певний сенс і вийти із зони невизначеності з ідентифікацією не просто конкретної пам’ятки архітектури, а спадщини, історії та культури в цілому.  Живописно-графічно-скульптурний симпозіум «Дубенський замок–Х. Історія та постаті: переосмислення», який відбудеться в цьому році, починався як живописний пленер. Проте з часом прийшло розуміння, що простір Дубенського замку і саме місто володіють набагато потужнішою енергетикою. Площина творчих пошуків поступово трансформувалася з пленерного

27 березня 2016 року в Міжнародний день театру в Національній опереті України відбудеться художня виставка пленерного живопису «Мої Карпати». Автор – відомий київський живописець Олександр Храпачов. Національна оперета України звикла дивувати своїх глядачів не тільки новими виставами та концертами, а й суттєвим розширенням діапазону творчих пошуків. В театрі не вперше відбуваються виставки образотворчого мистецтва і художній керівник Національної оперети, народний артист України Богдан Струтинський вбачає у цьому процесі творчий синтез, коли різні види мистецтва, співіснуючи разом, збагачують і глядача, і діячів мистецтв – акторів, режисерів, музикантів та художників новими враженнями Олександр Храпачов у своїх творчих пошуках віддає перевагу пленерному живопису. Він активно подорожує Україною, і не приховує, що з усіх куточків батьківщини його найбільше приваблюють саме Карпати. «Маю велике щастя не просто відпочивати від міського напруженого ритму життя. Карпати для мене – джерело натхнення і пошуків. Саме Карпати провокують до роздумів про вічне і непересічне.  Серед карпатських долин виникають цікаві думки, очищується свідомість та приходить розуміння справжніх цінностей. Для мене Карпати, це – своєрідний Небесний Ієрусалим, місце, куди хочеться постійно повертатися і де мені ніколи не буває ані самотньо, ані сумно», – розповів художник. Єдина пора року, яка не дуже імпонує митцю – літо, яким би дивним це не здалося пересічному громадянину. «Занадто багато зеленого кольору. Інша справа – восени чи навесні, коли природа буяє різноманіттям фарб і сама підказує цікаві живописні рішення. Взимку Карпати сповнені монументальності та живописної аскези, яка буквально перехоплює дух і не дає жодної можливості перепочити. Хочеться вхопити велич і спокій, цей дивовижний стан мовчазної могутності. А день взимку такий короткий!» Виставка «Мої Карпати» триватиме в Національній опереті до 20 квітня. 

Творчість київського скульптора Василя Корчового часто викликає діаметральні точки зору, але нікого не залишає байдужим. Колеги  по скульптурному цеху незмінно зауважують на фантастичне відчуття каменю та вміння художника опановувати його пластику та фактуру. Інертний та складний матеріал під різцем Корчового зазнає принципового перевтілення і сповнюється дивовижною, майже музичною, за вібраціями та сутністю, пластикою. Інша частина, а це переважно глядачі, здивовано завмирають. Неймовірні форми підштовхують в інший вимір сприйняття, який базується на матеріальних засадах, в той час, як форма не може і не повинна сприйматися віддзеркаленням безпосередньої натури. Швидше за все вона перебуває в площині підсвідомого та майже метафізичного. Що підтверджує і Альбер Камю – письменник і філософ, наближений до екзистенціалізму: «Скульптура повертає людському вигляду вагомість і байдужість, без яких я не мислю величі». Музи Василя Корчового величні і зупиняють погляд цілісністю та монументальністю. Їхня семантика зрозуміла і правічна, в ній можна відшукати скільки завгодно трактувань. Всі вони пов’язані однією надідеєю, яку художник виношує в серці і якій присвятив життя та натхнення: «Я створюю свою ідеальну скульптуру. Жінка – це вершина Божого творіння і я не розділяю жінку в житті, і жінку в скульптурі». Вперше я познайомилася із творами Василя Корчового на його персональній виставці «Мої богині» в столичній галереї «Грифон», яка відбулася в 2005 році. Довершені і незбагненні кам’яні скульптури миттєво привертали увагу своєю відстороненістю і граціозністю. Хоча, саме їхні пропорції викликали і продовжують викликати питання, яке художник чує повсякчас і яке донині не розкрите ані критиками, ані автором. Чому Корчовий віддає перевагу таким формам, які йдуть врозріз із сучасними уявленнями про жіночу красу та досконалість? Адже на вістрі часу інші еталони жіночої привабливості і зайвий кілограм сприймається суттєвим недоліком.   «Перестиглість» скульптур Корчового впадає в око і навертає до думок про своєрідний декаданс жіночої краси, її апогей і початок руйнації. Корчовий в розмові погоджується із моїм баченням та свідомо загострює увагу на тому, що декаданс це, все-таки, певна вершина, точка, в якій жінка максимально розкривається і буквально випромінює чари, встояти перед якими неможливо. Як і відвернути око. А скульптор фіксує та зупиняє цю мить в камені.   Кожна епоха мала свої еталони жіночої краси – від пухких, розкішних панночок до абсолютно худорлявих безтілесних створінь. І питання не в тому, на якій історичній сходинці в той чи інший час опинився художник. Питання в іншому – на якій вібрації із натурою він перебуває на даний момент в конкретному місці та просторі. Абсолютним стане тільки те, що влучатиме в ду

З 29 грудня 2015 року по 17 січня 2016 року у виставкових залах Національної спілки художників України відбудеться "Всеукраїнська Різдвяна виставка".  Понад 400 творів різних жанрів, стильових, колористичних уподобань заполонили столичні виставкові зали, вражаючи глядачів неймовірним розмаїттям форм, барв і творчої уяви. На відміну від інших великих всеукраїнських мистецьких проектів, організатори – Дирекція виставок НСХУ – спонукали авторів до певних тематичних орієнтирів, пов’язаних з Новорічними і Різдвяними святами. Навіть символічно-абстрактні композиції так чи інакше втілюють зимовий настрій з своєрідним колористичним забарвленням. На нашу думку ця виставка – один з найбільш вдалих тематичних проектів НСХУ останніх років, що підтверджується різнобарвною, мистецьки переконливою експозицією, яка об’єднує твори художників з усієї України. Сподіваємось, що для глядачів ця подія стане цікавою культурною складовою Новорічних та Різдвяних святкувань. Наприкінці кожного року всіх нас охоплює душевне піднесення і передчуття радісних змін. Перериваючи сірі, похмурі будні глибокої осені, у наше життя бурхливим вихором вриваються новорічні та різдвяні свята, несучи оптимістичний настрій, оновлення і надію. Чекаємо Всіх на відкритті Всеукраїнської різдвяної виставки у виставкових залах Центрального будинку художника (Київ, вул. Січових стрільців, 1-5) 29 грудня о 16-00. Вхід-вільний

18 грудня 2015 року о 17-00 в Музеї історії міста Києва відбудеться благодійний аукціон «Головна ялинка країни-2015. Друге життя». Чудова  жива ялинка, що прикрашала Софійську площу під час святкування Нового 2015 року, надихнула на ідею продовжити її життя через перетворення зрізів або поперечних спилів в твори мистецтва, які можна продати на благодійному аукціоні. Тим самим ялинка може принести ще більше радості та користі. Митці зацікавились незвичайною ідеєю та з захопленням працювали протягом більш ніж півроку. І от, нарешті, в музеї історії Києва відкрито експозицію з 40 творів. Кожен з цих творів – це сконцентроване добро та радість, адже художники віддавали свою творчість на гарну справу. Твори вийшли справді чудові – яскраві, позитивні, різноманітні та унікальні. Хтось зробив традиційний олійний живопис, хтось оформив різьбленням, керамічними  накладками, хтось написав ікону, а в когось вийшов модерновий декоративний витвір мистецтва. Перша спроба надзвичайно надихнула організаторів та учасників, отже сподіваємось, цей проект буде щорічним, і до нього будуть приєднуватись все більше митців. Кошти, отримані на аукціоні, будуть спрямовані частково на відновлення  ялинкових насаджень в лісництві, звідки до Києва привезли цю новорічну ялинку у 2014 році. Основна ж частина грошей буде використана на допомогу родинам з дітьми, які втратили своїх батьків під час АТО. Це – 38 родин, серед яких багатодітні, родини з віддалених сіл, а також родини бійців, які стали інвалідами. База даних по потребам сформована волонтером Ірпінського військового госпіталю Валерією Вертелецькою (www.facebook.com/valeriya.bem?fref=nf, тел. 050 031 00 85). Організатором благодійного аукціону виступив міжнародний етнокультурний проект «Фольк-Юкрейн» та художники - Галина Бодякова, Оксана Постащук, Даша Сорока, Леся Піша, Марія Нікіташ, Ольга Новікова, Олександра Вернега, Леся Дворак-Галік, Володимир Подлєвський, Інна Пантелемонова, Сергій Вовк, Неллі Ісупова, Олександра Сидорець, Юлія Лазаревська, Олена Агамян, Оксана Свіжак, Сергій Поляков, Іоанна Захарі, Ірина Єремеєва, Світлана Кот, Віта Хайдурова, Оксана Сорокіна, Ніна Уманська, Ольга Морозова, Даша Чередниченк, Вадим Жуковський, Лариса Пуханова, Юрій  Морозов, В’ячеслав  Кузема, Тетяна Довбиш, Євгенія Нагнибіда, Марія Іванова, Тамара Романова, Яся Піша, Даша Суркова, Віолетта Монсевич. Куратор проекту - Олена Старшинова.

4 грудня – 17 грудня 2015 року в галереї «Майстерня» (Центральний будинок художників) відбудеться художня виставка «Рефлексії підсвідомості». Живопис Олександра Храпачова.  До уваги глядачів буде запропоновано близько 20 живописних творів та низка малюнків із серії «Рефлексії підсвідомості», над якою художник працює останнім часом. Олександр Храпачов добре відомий поціновувачам мистецтва та спеціалістам, як майстер пленерного живопису. Географія його подорожей надзвичайно широка і охоплює практично всі куточки України, а також Китай та В’єтнам. Втім, пленер – це тільки частина творчих пошуків митця.  Серія «Рефлексії підсвідомості» – це шлях в інший вимір і художник не може пояснити тих процесів, які відбуваються у свідомості та трансформуються в живописі: «Це можна називати як завгодно. Кожна культура та релігія мають свої визначення – ментальні плани, егрегор».  Спостерігаючи за великими, просторовими полотнами глядач обов’язково зупиниться в роздумах від побаченого: містичний реалізм, сюр-реалізм? Втім, це – світ, який створює митець і не визначає на інтелектуальному рівні. Швидше, на підсвідомому. І самий не знає, де правда в цих полотнах. Але для художника цей шлях – більш складний, в тому числі на живописному рівні, а від того більш цікавий. І він не впевнений – коли період трансформацій скінчиться. Решту нюансів він дозволяє визначати глядачу на власний розсуд. Відкриття виставки «Рефлексії підсвідомості» відбудеться 4 грудня 2015 року о 17-00 в галереї «Майстерня» (Центральний будинок художника (2-й поверх). Виставка працюватиме з 12-00 до 19-00 щодня, окрім понеділка та вівторка. Вхід – вільний.  Адреса: Київ, вул. Січових стрільців (Артема), 1-5.

7 грудня 2015 року у виставкових залах Музею історії міста Києва відбудеться закритий передпоказ виставки «Володимир Жданов. Олександр Храпачов. Живопис із колекції Дмитра Нікіфорова». Колекція Дмитра Нікіфорова складена творами багатьох авторів, починаючи із XVIII сторіччя. Втім, напередодні різдвяних свят колекціонер вирішив представити свою колекцію живописними творами двох художників – українця Олександра Храпачова та росіянина Володимира Жданова, особливий погляд яких на життя та мистецтво припали до душі колекціонеру і захопили своєю харизмою. Олександр Храпачов – молодий київський живописець, творчий шлях якого позначений невпинними пошуками, подорожами та філософським контекстом. На виставці будуть представлені близько 20 живописів із серії «Духовність»,  а також низка пленерних творів, які найбільше відомі шанувальникам образотворчого мистецтва. Незважаючи на те, що Олександр Храпачов належить до митців, які віддають перевагу академічній живописній традиції, його твори позначені неповторною харизмою, чуттєвістю і балансують на межі між імпресіонізмом, сюр-реалізмом та абстракцією. Володимир Жданов – російський живописець, який знаходить натхнення в природі і звичайному житті серед лісів та лугів. Його картини причаровують своєю прозорістю і зрозумілою живописною мовою, помноженою на велику майстерність, пронизані теплом і спокоєм, асоціативні за настроєм, позначені особливою позитивною атмосферою.  Певний час Володимир Жданов жив у Сибіру і присвятив свою творчість зображенню життя звичайного села. Сьогодні художник живе в Гатчині, багато подорожує по Росії, Білорусі та Україні, але незмінними складовими його творчого шляху залишаються  пейзажі та натюрморти.  

Київський живописець Роман Решетов належить до тієї когорти митців, чия творчість повністю присвячена єдиній темі – пейзажу. Все своє життя митець створює український пейзаж згідно із власними уявленнями про світ та його цінності, відтворюючи в мистецтві те, що вважає найголовнішим, базовим в свідомості людини.  Людство за всіх часів вважало природу книгою мудрості, яка здатна навчати та виховувати, дарувати емоції та надихати, лікувати та відновлювати. Великий Леонардо да Вінчі писав: «Природа так про все подбала, що всюди ти знаходиш чому навчитися». І саме пейзаж, створений художником, є тим інструментом, який спроможний допомогти людині прочитати цю книгу, оволодіти безцінним скарбом, який був закладений від самого початку світу Творцем. Романтичні пейзажі Романа Решетова підкорюють епічністю та величністю, їхній сакральний зміст завуальований маревом світанку або вечірньої зорі. Просторові, практично безмежні сюжети завжди побудовані на співіснуванні неба і землі – незмінних констант в свідомості людини. «Ті, хто поверхнево сприймають природу, легко губляться в безмежному «Все», та ті, хто глибинно сприймає її чудеса, постійно навертаються до Бога», – так писав шведський науковець, ентомолог Карл де Геєр. Константа пейзажу – як данина Всевишньому: чи не в цьому полягає найвища місія митця на землі? Чи не цьому служінню він має бути повністю відданим?  Пейзажі Романа Решетова позбавлені деталей та стихійних станів, які здатні перетворити картину на «пейзаж-катастрофу» – із полотна в полотно переходять рівні спокійні водні поверхні, контури дерев та вільні площини землі – луки, галявини, шляхи. І тільки зверху, як око Всевіту, який уважно спостерігає за життям на землі, Сонце чи Луна, які, освітлюючи простір, надають йому містичної складової. Хіба що іноді зустрічається в роботах несподіваний «бунт» небесних жителів – грандіозних хмарин, які, входячи в протиріччя із статикою землі, неначе провокують її та попереджають про те, що спокій – стан умовний і мінливий. Семантика творів Романа Решетова зрозуміла і традиційна, саме на таких складових і побудований традиційний український пейзаж. Пейзажі митця мають складну колористичну гаму із надзвичайно широкою амплітудою – від контрастних до ніжно-пастельних, майже абстрактних живописних рішень. «Я багато спостерігав, дивився, переосмислював все, що було цікавим та вартим уваги. А також багато експериментував перш, ніж вийшов на той шлях, на якому зараз перебуваю. Класичне мистецтво допомогло мені стати тим, ким я є сьогодні. Але все плине, все змінюється і, цілком вирогідно, що вже завтра я стану іншим», – розповів автор.  Для Романа Решетова місцями натхнення стала живописна річка Сула та Полтавщина. Автор підкреслює особливу при

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **