Ім’я, власне, саме ім’я Ірина з юності для мене асоціювалося з витонченою досконалістю образу, жіночою красою і ніжністю, забарвленних глибинною мудрістю, розумом-інтелектом, ясним і чистим, природньо сягаючим наступним напрямом–інтуіцією, таємничим відчуттям буття.
Почуття викликав сам звук імені Ірина, підкріплений образом Ірен з «Саги про Форсайтів» Джона Ґолсуорсі. І ще щось із мови весняного птаха, яскраво промовляючого музичну фразу у небесну височинь.
Висока струнка постать, яскравий погляд, м’який звук голосу.
Пронизливе почуття захоплення від краси цього образу, зустрічаючись студентками в Академії, де ми навчалися на одному курсі - на різних факультетах.
Ірина на реставраційному.
Я на сценографічному.
З плином часу образ Ірини став ще яскравішим-проявленішим.
З плином часу творчість художника-Ірини набула естетики драматичної поезії.
Ірина Кудрявченко втілює собою непросте у практичному світі поєднання виключної справжньої художньої яскравості з легкою світлою мудрістю, виваженістю.
Чи можливо направду зобразити рух, рух-почуття, рух-емоцію, танець?
Танець-ритм,
музика,
пульсація,
раптовий спалах життя
там, де неможливо відтворити почуття звичними, Бог знає ще коли винайденими і перевіреними вербальними символами.
Кохання. Любов. Страждання. Краса. Творчість.
Як невимовні часом почуття, і як природньо відтворюються вони – мистецтвом. Мистецтвом у широкому, всеохватному сенсі, у поєднанні жанрів відомих і названих, і тих, для яких ще не складено назви.
Пристрастю, відтвореній у русі – танці, в сакральному звуці буття – музиці. У відображенні суб’єктивного погляду-враження.
Погляд художника глибокий і прозорий.
Графіка творів слугує безпосереднім продовженням баченого, відчутого, триваючого мить - і людське життя.
Відтвореного серцем, думкою, наданого після очам і рукам. Пережите таким чином сприймається глядачем не одними тільки очима, твори сприймаються божественним духом, що закладений у людьській сутності. Твори Ірини потрапляють у глибини серця, зачіпають почуття, любов і самотність, відчай і захоплення. Потребують обов’язкового відгуку душі, безвідкладної реакції, спрямованого творчого емоційного сплеску глядача, як співучасника процесу. Як це природньо відбувається у ритмі танцю, коли рух потребує рівноваги наступним рухом.
Переживання особистості у Всесвіті, що відтворюється лінією-рухом,
музикою-кольором,
каліграфією-словом…
Виставка Ірини Кудрявченко експонувалася за адресою: «Калита арт-клуб», вул. Богомольця 6, м. Київ,
з 13 червня 2014 року.
Анна Духовична,
художник,
член НСХУ
"Фламенко - давнє мистецтво спалювати темне". Це народне мистецтво, що так пов'язане з культом предків і є продуктом різних релігій та культур, все ж таки одночасно є відчайдушним поривом християнина до очищення.
Очищення від жалю,
Очищення від скорботи,
Очищення від терня гріху,
Очищення від брехні,
Очищення від страху.
Я бачила цей танець в Севільї в одному з місцевих циганських барів (таблао). Тоді мене наче вдарив грім, і я досі не можу оговтатись. Слово «танець» не зовсім підходить до того, що діялось на сцені. Не помічаючи яскраве вбрання та дикий ритм, я бачила людину, що підпалила себе зсередини та горіла на сцені в обіймах смутку та болю.
Мабуть, це те, що відчуває сьогодні кожний з нас в ці складні дні, і ці малюнки стали уособленням моїх особистих переживань через останні події в Україні ...
Моя графічна серія – це поєднання поезії та графіки фламенко в одне ціле з метою віднайти ту грань, де мистецтво виходить за межі національної ідентичності, де немає іспанського, андалузького, українського чи російського. Там не існує хронологічної чи географічної логіки. Там існує лише людина – щаслива або пригнічена, п’яна від радощів або розчавлена горем. Тому я без вагань поєдную графіку солеарес** та поезію Івана Франка чи Іосифа Бродського.
Іспанське фламенко, замішане на тузі та любові – тузі за рідними землями, любові до життя, на постійному пошуку Бога та на своєрідному ставленні до смерті, де смерть є такою ж бажаною, як і життя. На тому ж замішані долі поетів та вірші, які я використала, як відправну точку для своїх робіт. “Коли я співаю від душі, у мене в роті присмак крові” - це слова відомої кантаори фламенко. Ця виставка – це моє канте, мій спів від душі та данина людям, осяяним Любов'ю до рідної землі.
Ірина Кудрявченко
* "Терня туги рвійне" - слова з поезії Богдана-Ігора Антонича
* * Solea або Soleares (солеа) - надзвичайно виразна форма співу та танцю фламенко, темою якого є самотність.