Наверх
Меню
Меню
Статья
04/07
ОЛЬГА СОБКОВИЧ ПРО ВИСТАВКУ КРІСТІНИ РІДЗЕЛЬ "КОНВЕЄР СЕЙШН"
106008155_2570951503121675_3533621287965687388_o.jpg
106008155_2570951503121675_3533621287965687388_o.jpg

ОЛЬГА СОБКОВИЧ ПРО ВИСТАВКУ КРІСТІНИ РІДЗЕЛЬ "КОНВЕЄР СЕЙШН"

До 15-го липня у просторі Хлєбзавод діє виставка "Конвеєр сейшн", Крістіни Рідзель.

Людина – основний образ в скульптурі, що дає невичерпні можливості візуально-змістової інтепретації. Таким він є і для Крістіни Рідзель – скульпторки, якій завжди була цікава людина, але не стільки її тілесна краса втілена в скульптурному об’ємі, як об’єкт дослідження природної сутності, психології, того внутрішнього, що формує зовнішнє. У цьому контексті для авторки актуальним є питання особливостей взаємодії індивіда з соціумом ХХІ століття, що декларує кардинальні зміни у багатьох сферах, зокрема й у розумінні людини, її гендерної природи, усвідомлення свободи та ін., породжуючи питання перспективності нової цивілізаційної парадигми. 

Тож скульптура Крістіни – це, в першу чергу, авторський концептуальний меседж, що закликає до рефлексії реципієнта. Це й демонструє проєкт «Конвеєр сейшн». Його складають три твори, що розкривають три актуальні питання, досліджувані скульпторкою.

«Він. Вона» – інтерактивна скульптура, котра є унаочненням природньої психологічної різниці між жінкою і чоловіком, що є незмінною впродовж
століть й сьогодення – не виняток. При спогляданні жіночої та чоловічої форм, для глядача спочатку наявною є лише зовнішня різниця між ними, проте авторка прагне показати глибші й складніші відмінності жіночої й чоловічої природи. Для цього вона запрошує глядачів до взаємодії, що полягає у можливості змінювати розташування частин тіла скульптур, оголюючи металевий каркас. Саме каркас (як внутрішня основа єства людини, на якій базується усе – світогляд, сприйняття, принципи) унаочнює ідею автора. «Розгортаючи» зовнішнє – візуально-пластичний об’єм, ми бачимо внутрішню суть, де каркас жінки виявляється складнішим за чоловічий (не кращим чи гіршим, а іншим).

У цьому головний меседж: ми можемо грати в гру, де не існує чоловічого та жіночого, але це не змінює закладену природою основу. Тож постає питання: «Чи варто долучатися до процесу уніфікації? Чи мудро це?».

Два наступні твори більше про соціально-комунікативні зв’язки людини в соціумі.

«Куби» – розкривають проблему негативного впливу на індивіда різних видів обмежень, що існують у суспільстві й супроводжують його усе життя.
У даному випадку увагу акцентовано на системі «Я-МИ» і «Я- СУСПІЛЬСТВО» у питанні діалогічного за своєю суттю процесу формування
особистості у соціумі.

Автор говорить про вбудованість людини у певну штучну систему, що породжує роздуми про міру можливої індивідуальної свободи у ньому, а,
можливо, й взагалі ілюзію цієї свободи в умовах приреченості підлаштуванню правилам.

Візуально це втілено через ідею обмеженого об’єму-простору, що задає координати існування людини у ньому. Отже, великий куб складається з
менших, кожен з яких демонструє певну ступінь поглинання суспільством індивіду: іноді це цілковите поглинання, іноді часткове, а подекуди людині
вдається вирватися за межі малого куба і усвідомити себе часткою більшого, але усе ж куба–рамки. Проте, тут у неї є можливість для вибору систем, схем, правил у межах глобального чітко сформованого і відшліфованого людиною об’єму.

«Світло» – підіймає питання «білої ворони» у суспільсті, акцентуючи на системі «Я-Я», «Я-Людство», «Я-Універсум». Автор акцентує на
конформізмі сучасного суспільства, де мати інший/альтернативний погляд досить важко. І це в умовах проголошення різноманітних прав і свобод до реалізації яких, насправді, не готові у істинному (не викривленому) їх розумінні. Тож бачимо й певне застереження від крайнощів сучасного суспільства, що хвилеподібно створюює стандарти, норми, критерії та моду на певні погляди, що, іноді суперечать здоровому глузду й вимагають одностайності, якщо ні – ти поза комунікаційного кола.

Сьогодні людство усе частіше відчуває конвеєрність, шаблонність життя, що й унаочнюють досить стандартні у скульптурній трактовці голови,
серед яких виділяється лише одна. Виглядаючи як усі ззовні, внутрішньо ця голова сповнена світла, яке вирізняє її пасивне прагнення бути собою.
Зрештою, тільки вона є наповненою і світлоносною у ланці пустих портретів.                                           

Текст Ольга Собкович, арт-критик

Виставку можна побачити до 15 липня, за попередньою домовленістю у всі дні, окрім понеділків, за адресою: Київ, вул. Кирилівська 65б.

Вхід вільний

комментарии
Календарь
ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **