Поезія - це спів означуваного (Жан Коен)
Якщо ви любите приватну міфологію, якщо хочете проникнути у внутрішній світ художника, відійти від буденщини, якщо вірите, що «в художньому творі ми не повинні обмежуватися питаннями «правильно чи неправильно», а «вивчати проекцію дійсності»; якщо згодні, що мистецтво знову повинне стати яскравим, переконливим, виразним, неповторним, і якщо впевнені, що для цього мистецтву потрібно знову «долучитися до міфологічної традиції й відмовитися від завдань відтворення реальності», то Володимир Подлевський - Ваш художник.
Дивлячись на його картини, Ви зможете відчути звільнення від оков реального світу й злетіти. Почути «у глибині лабіринту душі» мелодію - то тихий голос скрипки, то медитативні наспіви сякухачи, то переливи кото, то виразність григоріанських пісень. Ви зможете, проникнувши в картини художника, побачити розімлілі на південному сонці кримські будиночки, повиті сивими легендами канали Венеції і древній Самарканд, що виблискує казковим мозаїчними візерунками, і Флорентійський собор у мареві світанкового міста. Весь світ - на долоні художника. І як найбільший скарб - алхімічне золото, витворене серцем і рукою майстра.
Дивлячись на його картини, Ви зможете відчути звільнення від оков реального світу й злетіти. Почути «у глибині лабіринту душі» мелодію - то тихий голос скрипки, то медитативні наспіви сякухачи, то переливи кото, то виразність григоріанських пісень. Ви зможете, проникнувши в картини художника, побачити розімлілі на південному сонці кримські будиночки, повиті сивими легендами канали Венеції і древній Самарканд, що виблискує казковим мозаїчними візерунками, і Флорентійський собор у мареві світанкового міста. Весь світ - на долоні художника. І як найбільший скарб - алхімічне золото, витворене серцем і рукою майстра.
Дивлячись на картини художника, Ви зможете замислитися над міфом і гармонією світу і порівняти його з технократичною прозою буденщини. Помріяти про інші світи, яскраві, поетичні, романтичні. Щоб так, як на картинах Володимира Подлевського: будити сонце, зберігати море в мушлі, тримати в руках сфери щастя, шум піску і погойдування човнів, слухати краплі дощу, блукати в хмарах, співати вітрам поеми... Дивитися й слухати, йти і перейматися разом із художником Іспанією, Італією, Францією, Австрією, Америкою й Болгарією, Туреччиною і Кримом, Ташкентом, Батумі й Самаркандом. Але це - мета-Італія, мета-Франція, мета-Крим... Муза живопису й муза мандрівок - сестри на хмаринці вічності.
Заради чого ця гео-арт-графія? Навіщо ці мандрівки? Чому ця муза? – І пошук? Пошук постійного в тимчасовому, досконалого у мінливому. Художній здобуток миті, тої самої людської миті, оспіваної поетами й філософами і названої священою: «миті досконалості», «привілейовані стани», «привілейовані миті» (Батай, Сартр, Дерменгем). І всередині самого себе - так, теж пошук і робота заради знаходження цих станів, які й дають можливість передати все це за допомогою полотна, фарби і пензля. Все це - вічна музика олійних фарб: «Сходи до мрії» (1999), «Човни на відпочинку» (2004), «Червоні дахи» (2007), «Клоуни» (1999), «Всесвітня мелодія» (2006), «Свято світла», «Танок весни» (2007), Индийский цикл (2014).
Що таке живопис, як не погляд на цей світ ніби збоку? Земля, побачена зовні, час, зрозумілий з погляду вічності, тиша - з погляду музики. Що робити зі світом, якщо він недосконалий? Що робити людині, якщо світ такий недосконалий? - Писати. Слухати тишу. Думати. Брати в руку пензля. Витати в хмарах. Стояти перед полотном.
Це тут і сьогодні бачити зробленим у роботах В. Подлевського, де під «робленістю» (в сенсі майстерності) мається на увазі якість картин, досягнута натхненою працею. Роботи Подлевського - це «речі» в сенсі Рільке.
Я вірю в людину, що реалізує себе у власній справи. І це - про художника. Але мова навіть не про реалізацію, а про наповнення собою образів, що гуснуть у фарбах на полотні. Я вірю тільки в речі, зроблені духом і працею.
Артур Грелль